Сечокам'яна хвороба у кішок

Сечокам'яна хвороба (урологічний синдром, уролітіаз)

Перебуваючи у ветеринарній клініці, багато хто з власників собак і котів чули про таку недугу як сечокам'яна хвороба або уролітіаз. Що ж це таке? В чому полягає небезпека захворювання? Які є перспективи лікування і способи профілактики його виникнення? У цій статті ми спробуємо відповісти на ці запитання з зазначеної проблеми.

Під терміном сечокам'яна хвороба або уролітіаз лікарями розуміється утворення сечових каменів (або піску) в нирках, сечовому міхурі або їх затримання в просвіті сечоводів і уретрі. Сечові камені трапляються у всіх домашніх тварин, але частіше у котів і собак. Хімічний склад таких каменів дуже різноманітний, так, наприклад вони можуть містити сечову кислоту, урати, оксалати, карбонати, фосфати, цистин, ксантин тощо. Поряд з цим і кількість каменів, що утворюються в сечових органах, коливається від одного до ста і більше. Величина їх також широко варіює (від просяного зернятка до розміру великого волоського горіха).

Етіологія

У чому полягає причина утворення таких каменів? На жаль однозначної відповіді, на це питання бути не може. Однак на сьогодні встановлено, що можливими сприятливими чинниками для появи нерозчинних сполук у сечі є: генетична схильність; раціон тварини; спосіб життя (нерухливість, ожиріння); інфекційні агенти; системні захворювання. Крім того, у домашніх котів, що походять від пустельних предків, легко підтримується рідинний баланс в організмі. Це відбиває їх здатність виробляти дуже концентровану сечу. Ця виняткова здатність може бути основним чинником у розвитку уролітіазу. Необхідно зазначити, що у котів діаметр просвіту уретри більш ніж втричі менший, ніж у кішок. Це обумовлює більш частий клінічний прояв сечокам'яної хвороби.

Уроліти можуть утворюватися в сечі за таких умов:

1. Хімічні компоненти уроліта присутні в сечі в концентраціях, що перевищують можливість їх розчинення, що сприяє випаданню кристалів, які збираються в мікрокамені
2. Певний pH сечі, частіше лужної.
3. Утворення кристалів має відбуватися досить швидко, для того щоб їх не могло вимити з сечею, що відділяється з сечових шляхів
4. Наявність ядра (матриці) для утворення кристалів, яким можуть бути залишки клітин, чужорідні тіла, бактерії і можливо віруси
5. Бактеріальна флора може привертати до деяких форм уролітіазу, тому що саме в процесі життєдіяльності організмів активно синтезуються нерозчинні мінеральні сполуки

Клінічні симптоми

Дуже важливо своєчасно розпізнати типові ознаки захворювання:

• ненормальне сечовипускання, включно з кров’ю в сечі, ненормальний колір сечі, надмірні потуги або часте сечовипускання невеликими кількостями
• зміни поведінки, такі як занепокоєння, млявість або відмова від їжі
• сечовипускання в незвичних місцях

Зовнішній прояв хвороби залежить від форми, розмірів і розташування каменів. Захворювання може не проявлятися зовні, якщо камені не закупорюють просвіти уретрального каналу, не мають гострі краї, якими викликалися б механічні пошкодження слизової оболонки. Іноді при проведенні візуальних методів діагностики у тварин виявляли великі камені, понад два см у діаметрі. Час утворення такого каменю не менше півтора року. Проте за цей період жодних скарг і ознак захворювання не спостерігалося. Підозри на сечокам'яну хворобу з'являються лише при утрудненні сечовипускання, при якому тварина тужиться, часто приймає відповідну позу, а сеча при цьому виділяється дуже слабким струменем, часто з кров'ю, часом переривається або зовсім припиняється. Сеча часто містить дрібний пісок.

Діагностика

Під час постановки діагнозу ветеринарний лікар враховує клінічні ознаки, результати опитування власників тварини, лабораторні дослідження сечі, і в обов'язково проводить рентгенологічне й ультразвукове дослідження, тому що подібні симптоми можуть виникати: при стисненні просвіту уретри пухлиною, запальним набряком, а кров у сечі і біль може проявлятися при гострому циститі, гемолізі тощо.

Мінерали, які преципітують у сечі, часто утворюють кристали характерної форми, що допомагає в їх ідентифікації. Знання мінерального складу кристала має діагностичне, прогностичне, терапевтичне значення. Однак, мікроскопічна оцінка кристалів сечі дає тільки приблизне поняття про їх склад, адже на процес формування, зростання і розчинення кристала впливає багато різних умов. Остаточна ідентифікація складу кристала можлива тільки за допомогою поляризованої світлової мікроскопії, х-ray дефракції та інших методів якісного аналізу

Лікування

Лікування даного захворювання зводиться до таких принципів:

1. Зняття гострого стану і відновлення відтоку сечі. Для цього необхідно видалити камінь або пісок з уретри катетером і промити просвіт уретри антисептичним розчином (робиться під загальною анестезією). При запущених випадках лікарі змушені вдаватися до операції з уретротомії (створення штучного вивідного каналу до області обструкції). Ще більш складним є порожнинна операція - цистотамія, метою якої є повне видалення великих уролітів (діаметр яких більше просвіту уретри) з сечового міхура
2. Після відновлення відтоку сечі протягом перших кількох днів необхідна інфузійна терапія (крапельниця) з метою відновлення водно-електролітного балансу і зняття інтоксикації. Так само проводиться протизапальна й антибактеріальна терапія (до двох тижнів)
3. Після стабілізації стану обов'язкова довічна профілактика: дієтотерапія - лікувальні корми, за потребою, антибіотикотерапія, фітотерапія (сечогінні збори тощо), а так само регулярна диспансеризація: аналіз сечі та УЗД нирок і сечового міхура

Дієтотерапія сечокам'яної хвороби

Вже довгий час компанія "Hill's Pet Nutrition" виробляє дієти, які:

• запобігають формуванню струвітних кристалів і уролітів у котів (Prescription Diet Feline с/d)
• запобігають формуванню струвітних кристалів і уролітів у котів, схильних до ожиріння (Prescription Diet Feline w/d)
• розчиняють струвітні уроліти (Prescription Diet Feline s/d)

Також Hill's рекомендував Prescription Diet Feline k/d для запобігання подальшого утворення оксалатних, уратних і цистинових кристалів і уролітів у котів. Однак тепер Feline x/d більш відповідний продукт, тому що в ньому помірно скорочено вміст вітаміну Д.

Якщо струвіти більш характерні для молодих тварин (до 5 років), то ризик розвитку оксалатних уролітів більше у літніх кішок (старше 7 років) і особливо у кішок порід: перська, бурма, гімалайська.

Хоча, для запобігання обох типів сечокам'яної хвороби існують загальні принципи, рекомендації щодо певних поживних речовин значно різняться. Для оптимального контролю за специфічним типом уроліта найпідходящий рівень кожного окремого нутрієнта повинен підтримуватися на певному рівні - отже, немає дієти, яка підходила б для контролю за обома типами уролітів.

Основними принципами харчування для запобігання уролітіазу є:

Підтримка адекватного споживання води для забезпечення адекватної кількості сечі. Збільшення споживання води збільшить обсяг сечі і розчинить субстанцію кристала, що формується. Обсяг сечі зазвичай більше у котів, які споживають консервовану дієту. Уникнути надмірного споживання тих мінералів, які є складовими уроліта, тим самим, знижуючи їх концентрацію в сечі.

Hill's Prescription Diet Feline x/d

Особливостями дієти Hill's Prescription Diet Feline x/d, що допомагають в запобіганні утворення кристалів і уролітів кальцію оксалату, є:

• контрольований вміст кальцію, - допомагає уникнути надмірного споживання і відповідно виділення з сечею кальцію, який є складовою частиною уроліта
• контрольований вміст оксалату, - основні інгредієнти з низьким вмістом оксалату, який є складовою частиною уроліта, що допомагає уникнути його надмірне споживання і відповідно виділення з сечею
• контрольований вміст вітаміну Д, - допомагає уникнути збільшеної абсорбції і сечової екскреції кальцію
• середній вміст фосфору, - допомагає уникнути підвищення активності вітаміну Д (яка може збільшитися, якщо споживання фосфору занадто низьке), яка сприяє збільшеній абсорбції кальцію з кишечника і його виділенню із сечею. Також пірофосфат пригнічує утворення уролітів кальцію оксалату
• середній вміст магнію, - утворює розчинний комплекс з оксалатом, обмежуючи його виділення з сечею. Уникає надмірне споживання, яке може призвести до збільшеного виділення кальцію з сечею, а також привертає до утворення струвітів
• збільшений вміст розчинних волокон, - пов'язують кальцій у просвіті кишечника для уникнення його надмірної абсорбції і сечової екскреції
• контрольований вміст натрію, - високе споживання натрію може призвести до підвищеної екскреції кальцію з сечею
• збільшений вміст цитрату, - сприяє формуванню розчинних з'єднань з кальцієм у сечі, тим самим знижуючи доступність кальцію для утворення нерозчинних комплексів із оксалатом. Також цитрат збільшує pH сечі
• адекватний вміст вітаміну В6 (піридоксин), - обмежує ендогенну продукцію оксалату і його подальше виділення з сечею
• сприяє утворенню сечі з pH рівним 6,6-6,8, - збільшує розчинність кальцію оксалату і, отже, зупиняє подальше утворення кристалів і уролітів оксалату кальцію
• консервований продукт, - забезпечує додатковою водою для підтримки адекватного споживання води й утворення більшого обсягу сечі, що розчиняє кальцій і оксалат, тим самим, запобігаючи кристалізації
• добре засвоюваний корм, - знижує кількість сухої речовини фекальних мас, доступної для затримання води, що знижує втрату води з фекаліями, забезпечуючи великим об'ємом води для виробництва сечі

У кожному випадку лікування підбирається індивідуально, з огляду на стать, вік, вид тварини, ступінь ураження, наявність супутніх захворювань і обов'язково повинно спиратися на детальну діагностику.

Найправильнішим підходом до проблеми сечових каменів є профілактика цієї патології. З цією метою покращують умови годування і напування тварини. Уникають тривалого використання одноманітних продуктів, багатих солями (риба, молоко, різні морепродукти, мінеральні добавки та інші), а також жорсткої питної води. Раціон збагачують вітамінами, а при годуванні улюбленця сухими кормами використовують корми з позначкою «для кастрованих тварин» або «для профілактики сечокам'яного захворювання». Ми рекомендуємо власникам уважніше ставитися до здоров'я своїх улюбленців і швидко реагувати при появі небажаних симптомів, тим самим не допускаючи розвиток серйозної патології, яка не вимагає серйозного втручання.