Лікарські препарати, використовувані для зниження ваги

Лікарські препарати, які використовуються для зниження ваги

Багато ліків використовувалося для лікування ожиріння. Однак, як зазначив Брей: «Не існує прийнятного безпечного й ефективного фармакологічного засобу для лікування ожиріння». В одному дослідженні не було відмінностей у втраті ваги серед людських пацієнтів, які отримують ліки (мазиндол і дієтилпропіон), плацебо (інертна речовина, ідентична за зовнішнім виглядом з матеріалом, що піддається тестуванню в наукових дослідженнях; пацієнт і лікар можуть знати, а можуть і не знати, що є що) або поведінкову терапію. Використовувані ліки діляться на:

1. Ті, що знижують апетит, такі як холецистокінин, глюкагон, мазиндол, флуоксетин і низка фенетіламінів, включаючи амфетамін, фенметразін, фентермін, діетилпропіон, фенфлурамін, фенілпропаноламін.
2. Блювотні.
3. Ті, що знижують перетравлювання або абсорбцію, такі як крохмале- і амілазо- блокатори.
4. Ті, що збільшують рівень метаболізму, такі як тиреоїдний гормон, гормон росту й людський хоріо гонадотропін.
5. Транквілізатори.
6. Ті, що індукують діурез.
7. Ті, що знижують калорійність дієти, такі як замісники жиру, сахарозний поліестер.

Для оцінки будь-якого медикаментозного засобу або методу лікування, особливо для втрати ваги, дуже важливо використовувати плацебо, щоб ні пацієнт, ні клініцист не знали що плацебо, а що тестований препарат. Людські пацієнти з ожирінням, які отримують плацебо, втрачають більше ваги, ніж пацієнти, котрі піддаються поведінковій, дієтичній або фармакологічній терапії.

Хоча за деякими даними амфетаміни прискорюють втрату ваги, при проведенні досліджень U.S.A. FDA, 4543 людських пацієнти, які отримували амфетрамін, втратили тільки на 40 г ваги на день більше, ніж 3182 пацієнти, які отримували плацебо. У серії інших досліджень за ефективністю фенетіламіна і нонфенетіламіна у втраті ваги більш ніж у 5000 людей були отримані дані, що показують, що ці ліки відносно ефективні й збільшують рівень втрати ваги в середньому тільки на 270 г на тиждень більше, ніж плацебо. Як амфетаміни, так і фенфлюрамін були визнані неефективними в збільшенні рівня втрати ваги у собак. Коли введення ліків для собак переривається, знову розвивається гіперфагія і відбувається швидкий набір ваги. До того ж всі фенетіламінові препарати викликають небажані побічні ефекти такі як сухість губ, неспокій, безсоння, дратівливість, підвищення артеріального тиску.

Введення холецистокіна скорочує споживання їжі у мавп, щурів і у людей з ожирінням, але не у вовків. Опіатні антагоністи, налоксон і налтрексон, запобігають переїданню у мишей з генетичним ожирінням, знижують споживання їжі у щурів після гострого голодування і у людей з ожирінням після періоду обмеженого споживання їжі. Однак, за даними інших досліджень налоксон у людей не викликає змін в управлінні голодом. Імовірно, ефект цих препаратів заснований на блокуванні стимулювання апетиту ендогенними опадами.

Флуоксетин - селективний інгібітор захоплення серотоніну, застосовуваний як супресор споживання їжі залежно від дози і такий, що скорочує вагу тіла, як у ожирілих мишей, так і у нормальних. Проте, треба пам'ятати, що флуоксетин, опіатні антагоністи й холіцистокінін неефективні, коли застосовуються орально. За винятком флуоксетину, жоден з цих препаратів не визнаний ефективним для збільшення рівня втрати ваги. Ефективність всіх цих препаратів для котів і собак не відома, так само як і їх токсичний ефект при хронічному застосуванні. На додаток, потрібно зазначити, що в певних дозах і за певних умов опіатні антагоністи швидше стимулюють, ніж пригнічують споживання їжі.

Тиреоїдний гормон збільшує рівень втрати ваги, але на дві третини цей ефект обумовлений імовірніше руйнуванням м'язової маси, ніж жирової тканини. До того ж збільшуються хронотропні й іонотропні властивості серцевого м'яза та навантаження на серце, що може мати сумні наслідки. Для лікування ожиріння використовують і гормон росту, адже він збільшує рівень метаболізму. Але в контрольних тестах, він не був більш ефективним, ніж плацебо.

Було припущено, що людський плацентарний гонадотропін корисний для втрати ваги, адже він робить «абнормальні» жирові відкладення повністю доступними, і дає можливість суб'єктам з ожирінням почуватися добре й дотримуватися низькокалорійної дієти. Однак він був визнаний неефективним у двох клінічних дослідженнях. Американська Медична Асоціація і FDA не виявлено будь-яких переконливих наукових доказів, що людський плацентарний гонадотропін корисний в індукуванні втрати ваги, і визнав його застосування нефізіологічним і небезпечним.

Через те, що метаболічний рівень збільшується під дією норадреналіну, який діє переважно через бета-адренорецептори. Ліки, які стимулюють ці рецептори, використовуються для збільшення утилізації енергії, і як наслідок втрати ваги. Мишам ці ліки допомагають у припиненні набору ваги та для її втрати без зміни в споживанні їжі. Даних про їх ефективне застосування серед інших видів немає.

Блокатори крохмалю, котрі інгібують альфа-амілазу, імовірно знижують перетравлення крохмалю і тим самим знижують використання енергії з вуглеводів. Всі контрольні дослідження серед людей і собак не показали будь-якої ефективності. Ці препарати ніяк не впливають на перетравлення крохмалю або взагалі вуглеводів, концентрацію глюкози або інсуліну після їжі або на кількість калорій в калі. Вони не ефективні, адже крохмаль продовжує перетравлюватися ферментами кишкової щіточної облямівки і конвертуватися бактеріями товстого кишечника до летких жирних кислот, які абсорбуються і використовуються для енергії. Поглинання блокаторів крохмалю може призвести до надмірного утворення кишкових газів. Це може призвести до блювоти, діареї, болів у черевній порожнині і флатуленції. Проте, за даними одного дослідження блокатори крохмалю не мали ніякої дії на функцію шлунково-кишкового тракту.

Хлороцитрат, препарат, який скорочує ступінь розтягування шлунка, знижує споживання їжі собаками й щурами. Після припинення приймання цього препарату гіперфагія не поновлюється. Він знижує вагу тіла як у щурів з ожирінням, так і без, шляхом селективного скорочення жирів тіла. Однак, він не ефективний орально, і не відомі його токсичні ефекти, отже, для клінічного застосування цей препарат не використовується.

Субстанціями, які дають позитивний ефект і не мають серйозних побічних ефектів у лікуванні ожиріння, є синтетичні замісники жиру. Деякі з них схвалені FDA для включення їх в їжу людей. Замінники жиру мають фізичні та органолептичні властивості майже ідентичні таким харчовим жирам, але неперетравлювані. Таким чином, вони можуть заміщати жир без змін у смаку або в фізичних властивостях їжі, але вони знижують її калорійність. Коли в дослідженні замісник жиру, сахарозний поліестер, заміщав половину дієтичного жиру в дієті людей з ожирінням, то кількість споживаної їжі не змінювалася, а так само не змінювалися характеристики калу, але при цьому на 21% зменшувалась калорійність раціону. Додатковою користю від використання деяких жирозамінників є те, що вони знижують абсорбцію холестеролу, який призводить до зниження концентрації ліпопротеїнів низької щільності в плазмі і, отже, знижує ризик розвитку атеросклерозу.