Доберман

Доберман - друг відданий і лагідний

Доберман - собака елегантна, розмір більше середнього, мускулиста і міцна. Горда постава його зачаровує погляд перехожих, а живий темперамент змушує жити активним життям і господаря. Природа нагородила добермана уродженою кмітливістю, невідомо, чого у його слухняній поведінці більше: вкладеної дресури чи осмисленої поведінки. Будь-яка жива істота потребує турботи та любові, доберман – не виняток. Але скільки любові і відданості у відповідь ви отримаєте від нього!

Говорять, хто утримував добермана, іншою породою вже не задовольниться. У погляді добермана видно кмітливість навіть тоді, коли ви розмовляєте з ним не командним голосом. Він поважає всіх членів вашої родини, але найбільше близький до господаря. З ним він нерозлучний, наскільки можна, завжди: чи це піші прогулянки чи автомобільні. Але й самому господареві треба ставитися до нього без грубості, довірчі стосунки домінують.

Звичайно, щоб отримати такого відданого пса, у його виховання треба вкласти багато зусиль та тепла, але все це окупається з перших днів проживання цуценя у вашому будинку. Він невідступно слідує за вами і хоче бути в курсі всіх подій. Суворим треба бути, так, але справедливим обов'язково. Не можна карати за провини, які на початку вашого спільного перебування неминучі, і наслідки яких передбачувані. Не будете ж ви карати дитину, якщо вона розбила посуд або перекинула чашку. Так і тут, насамперед, потрібне терпіння і наполегливість.

Однією з основних рис, властивих доберману, є його пильність. Він завжди намагається зайняти позицію, з якої йому видно всі члени сім'ї та все, що відбувається в будинку. Здається, він міцно дрімає, красиво поклавши голову на лапи, але варто вам трохи поворухнутися, як його вуха насторожено піднімаються вгору, і він – суцільна увага та готовність здійснити необхідний рух. Все спокійно? Голова знову на лапах і він, зітхнувши, знову наче в дрімоті.

Якщо ви були відсутній деякий час, навіть просто вийшли за хлібом у сусідній ларьок, то, по приходу, побачите стільки непідробної радості та захоплення, що наступного разу ви або візьмете добермана з собою на прогулянку, або постараєтеся не затримуватися надовго, пам'ятаючи, як по вас нудьгують. А спробуйте пограти з ним у хованки. Не знаю, кому з вас ця гра сподобається більше. І не вірте нікому, що собаки не вміють посміхатися: білозуба усмішка добермана викликає розчулення навіть у пропаленого скептика. Розумний погляд, щасливі очі від однієї присутності поруч із вами, бажання не докучати, якщо ви сильно зайняті чимось. А прояв співчуття у разі вашої хвороби чи втоми? Доберман покладе свою подовжену мордочка вам на груди і, співчутливо зітхає, косячи довгастими зволоженими очима вам в обличчя. І одразу вам стає легше, адже ви потрібні комусь, ви потрібні, а це таке щастя.

На превеликий жаль, порода доберманів незаслужено славиться своєю злобністю і жорстокістю. Але, на мою думку, багато залежить від виховання. Скільки разів мої знайомі починали розповідати, що десь собака вкусив господаря, накинувся на перехожого, і наголошували, що поведінка будь-якого собаки непередбачувана. На що я завжди відповідав, що поведінка людини ще більш непередбачувана – скільки випадків жорстокого поводження батьків із дітьми, дітей із батьками, але це не означає, що треба всіх боятися та нікому не довіряти. Згодом, друзі, приходячи в гості, розчулювалися слухняності нашого добермана, ласкавості, довірливості, дивувалися собачому інтелекту, звичайно без іграшок та ласощів для собак не обходилося. Саме його довірливість і згубила: він довіряв усім людям, і наша вина в тому, що не привчили його не брати корм із чужих рук. Але це трагедія нашої сім'ї, а я хочу розповісти лише про те, як протягом майже 8 років з нами жив відданий пес, який готовий віддати за кожного з нас своє життя. Траплялися такі серйозні випадки в житті, де він проявляв себе як справжній захисник. Одного разу, я не сподобався величезному сторожовому собаці на автостоянці, і вона ризикнула висловити своє невдоволення мені, погрозливо гарчачи. Мій вірний друг, хоч і був у 1,5 рази меншим, відстояв своє право називатися захисником. Треба сказати, що доберман - не задира, і без особливої потреби він не висловлюватиме агресії, але він і не боязкий. І він довів це неодноразово. Інстинкт самопожертви заради господаря притаманний йому, і проявляється у потрібний час, не треба спеціально провокувати його на бійку, доводячи оточуючим сміливість та силу добермана.

Доберман - це така віддана і ласкава істота, що всім можу порадити при виборі собі друга в собачому вигляді зупинитися тільки на цій породі. Турбота про нього та любов до нього окупляться сторицею, і ви ніколи не пошкодуєте, що обрали собі у друзі добермана.