Бульмастіф

Є у світі чудова порода – Бульмастіф (з маленької букви не пишеться). Зараз вона знову починає набувати своєї колишньої популярності. І це дуже приємно – настільки вона тішить погляд своєю красою та потужною, ладною статтею!

Я все життя мріяла про собаку, але як у багатьох дітей батьки були проти (не хотіли вони брати на себе ще турботи і про собаку, їм вистачало мене, брата, роботи…). Я виросла, у мене з'явилася своя сім'я, дитина, але думки про собаку не минали. І ось одного разу ми з чоловіком твердо вирішили - нам потрібний собака. І почався вибір породи: нам хотілося собаку-охоронця, великого, веселого, витривалого. Вибрали породу боксер. Я обдзвонила всі клуби, але на той момент цуценят боксера не було і нам запропонували подивитися щенят бульмастифу. Вирішили з'їздити і просто подивитися, що це за собака такий.

Ну самі знаєте, чим зазвичай закінчується «просто подивитися цуценя» - його доброта, віддані очі, послужливість – підкорюють раз і назавжди. Але в нашому випадку було зовсім не так. Зателефонувавши у двері, ми почули одне потужне глухе: "Гав!" Заходити чомусь одразу розхотілося. Хазяйка відчинила двері і ми побачили щось неймовірне – шафа на ніжках, що ожила, з величезною мордою і такими «сурйозними» очима! Ми трохи поштовхалися біля дверей, поступаючись один одному чергу увійти першим. Мій чоловік як справжній чоловік "взяв вогонь на себе" і гордо зайшов першим. Собака (а це був татко) обнюхав і вислухавши господиню, що свої (причому справді вислухавши – дивно було дивитися як він підняв величезну морду, подивився на господиню: типу, обгрунтуй-но, що свої! Вислухав, зітхнув (знову не вороги, млинець!) і пішов (не), (не).

Ми стояли, просто завмерши від захоплення! Потім господиня випустила «цуценят». Ми просто очам не повірили – ну зрозуміло, ну тримісячні, ну великі, але якими вони будуть у 5-6? Винеслася нам на зустріч ціла юрба! Краса, та й годі! Ми переглянулись із чоловіком, і тут наша доля наважилася! Ми зрозуміли, що дуже хочемо такого ж бичка. Почали розглядати цуценят, шукати свого. Одна дівчинка нас зовсім ігнорувала, була дуже зайнята господарськими тапочками. До речі, на мій досвід - це відмінна риса Бульмастіфа - його абсолютно не цікавлять чужі люди! Крім, звісно, випадків охорони. Ось так у нас у сім'ї з'явився наш перший бульмастиф Ніка (Е-Чара Чудо Звір).

Беремо ми свою малечу на руки (спочатку взяла я, а потім тихо так передала її чоловікові, важка «дівчинка») і сідаємо в машину. І тут я розумію, що ніколи, ні за що її не втримаю! Що зусилля у такої малюка, що підросла, буде в 200 разів більше, ніж у мене! Похмура така перспектива!

Дресирування, привчання до туалету було найлегшим. Ми справно відвідували собачу школу. Бульмастив справді розумний! Повідець сприймав як даність. Гуляємо по пустирі – гасає недалеко, тільки виходимо до будинків – тут же виконує команду «До мене!», підходить і так забавно шию вивертає – «на пристіб, побалдели і вистачить!» Дресирування Бульмастіф піддається дуже легко! Начебто все знає і просто все згадує. Це я вже перевірила, виростивши не одного представника цієї чудової породи.

на фото бульмастиф Шейла Юкрейн Голд (Юний чемпіон України, Чемпіон України, Гранд Чемпіон України, CACIB, RCACIB, 6xCAC, RCAC)

І неправду кажуть, що прогодувати Бульмастіфа важко, типу собака велика, типу їсть відро, типу місця багато займає – все це нісенітниця! Їдять вони не більше за боксера, місця займає трохи більше кота. Ну дуже слухняні «псини» (якщо господаря поважають звичайно) – сказано, що лежати лише на місці – отже, на місці!

І ось лежить краса ця і чекає, коли я пришкутильгаю. Приходжу – радіє завжди як уперше – «УРААААА!!!!! Прийшла !!!!! Знаєте, радіє навіть не тому, що гуляти підемо, не тягне повідець, а просто: Ми разом! Ти маю під охороною! А то я так переживала, так переживала! Слів немає просто!

Що ж до прогулянки з цим дивом, то просто повний «відпад»! Жодного байдужого зустрічного – охи-зітхання, і захоплення, і ненависть – не дуже люблять у нас братів наших менших. Чого ми тільки не наслухалися. Нізащо людям на думку не спадає, що собака не має ні мети, ні бажання зжерти всіх зустрічних. Особливо прикро було, що я виховувала доброго собаку, байдужого до сторонніх, що охороняє тільки свій будинок і мене. А от коли добрі «нормальні» незнайомі люди тягли руку погладити, вона реагувала спокійно, з такою гідністю, на кшталт: «Я б і сама таку красу погладила!»

А потім я стала заводчиком: моя вже змужніла «малеча» подарувала нам чарівних маленьких бульмастифчиків.

Стільки було різних кумедних випадків, всього не розкажеш. І кожен у кого є чи був собака знає це. Стільки приємних спогадів… Три роки ми не розлучалися. А потім… усе обірвалося і не стало чудового, доброго, лагідного друга. Але вона назавжди залишилася у моїй пам'яті. І тепер я знаю точно: моє життя неможливе без Бульмастіфа, що поряд зі мною завжди буде Бульмастіф.

Серафін Наталія, власник розплідника "SUNNY LION", Україна, м. Київ, (044) 274-52-54, (067) 336-41-15